Часто позичальник (боржник, відповідач) не зовсім розуміє, що саме треба викласти в апеляційній скарзі та як аргументувати свою позицію. Ба більше, це стосується також кредиторів і навіть деяких юристів. Давайте розберемось у цьому питанні.

Повернемось до вже згаданої нами норми частини 1 статті 352 ЦПК України, відповідно до якої:

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

По суті, опонентом скаржника (апелянта) стає суд, який, на думку заявника, ухвалив оскаржуване рішення. Хоча такий суд першої інстанції не буде брати участь в апеляційному розгляді, предметом оскарження буде власне його рішення.

Так, відповідно до частини 2 статті 356 ЦПК України в апеляційній скарзі, серед іншого, має бути зазначено, в чому полягає незаконність і (або) необґрунтованість рішення або ухвали, а саме:

• неповнота встановлення обставин, які мають значення для справи;
• неправильність установлення обставин, які мають значення для справи, внаслідок необґрунтованої відмови у прийнятті доказів, неправильного їх дослідження чи оцінки, неподання доказів з поважних причин;
• неправильне визначення відповідно до встановлених судом обставин правовідносин.

Окрім цього, в апеляційній скарзі зазначаються:

• нові обставини, що підлягають встановленню;
• докази, які підлягають дослідженню чи оцінці;
• обґрунтування поважності причин неподання доказів до суду першої інстанції;
• заперечення проти доказів, використаних судом першої інстанції.

Звертаємо увагу, що відповідно до частини 4 статті 265 ЦПК України у мотивувальній частині рішення суду першої інстанції зазначаються:

1. фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини;
2. докази, відхилені судом, та мотиви їх відхилення;
3. мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику;
4. чи були і ким порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси, за захистом яких мало місце звернення до суду;
5. норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування;
6. норми права, на які посилалися сторони, які суд не застосував, та мотиви їх незастосування.

Висновки

Апеляційний розгляд не дорівнює розгляду справи в суді першої інстанції. У апеляційного розгляду інші завдання та межі розгляду (про них ми поговоримо в наступних публікаціях).

Апеляційна скарга суттєво відрізняється від відзиву на позов. Якщо у відзиві відповідач заперечує проти аргументації позивача у позовній заяві, то в апеляційній скарзі головна увага зосереджується на безпідставності рішення суду першої інстанції.