Відповідно до частини 1 статті 1 Закону України "Про виконавче провадження":
Виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Крім суду, рішення про стягнення не може прийняти будь-який орган, а лише визначені законом. В кредитних відносинах це нотаріуси.
Виконавче провадження здійснюють органи державної виконавчої служби (державні виконавці) та приватні виконавці. Для цього вони відкривають виконавче провадження. Якщо спростити, то це справа, в якій містяться матеріали провадження: постанови виконавця, довідки, запити, заяви і т.д.
Для відкриття виконавчого провадження спочатку необхідно отримати виконавчий документ, яким може бути:
- Судовий наказ
- Виконавчий лист (на підставі рішення суду, яке набуло чинності)
- Виконавчий напис нотаріуса
Тільки на підставі цих виконавчих документів державний або приватний виконавець може відкрити виконавче провадження та здійснювати заходи примусового виконання щодо стягнення заборгованості за кредитом.
Забороняється відкриття виконавчих проваджень на підставі виконавчих написів нотаріусів, вчинених на кредитних договорах, які не посвідчені нотаріально.
