Ми дещо торкнулись даної теми у статті "Кредитодавець, кредитор, колектор: в чому різниця?". Але це питання потребує більш глибокого аналізу для розуміння суті відступлення та його процедур.
Доволі часто можна побачити фрази і слова:
- продаж або купівля боргу
- продаж кредитного договору (або навіть боржника)
- перехід права вимоги
- цесія
- факторинг
Усе це об'єднується одним юридичним визначенням (терміном) - відступлення права (або прав) вимоги.
Припустимо, що між позичальником та кредитором було укладено (підписано) кредитний правочин. Але після юридичного оформлення відступлення відбувається заміна кредитора, і такий новий кредитор (фактор) набуває право вимоги до позичальника (боржника) за певним та визначеним зобов'язанням або боргом.
У самій фразі "відступлення права вимоги" важливим є кожне слово, і потрібно розуміти суть усього процесу.
По-перше, має існувати саме право вимоги.
Це означає, що є наявним зобов'язання позичальника перед первісним кредитором (кредитодавцем), яке підтверджується певним кредитним правочином. Окрім цього, право вимоги має бути дійсним. Тобто мають існувати юридичні докази передання коштів у кредит, а не лише кредитний договір.
По-друге, зрозуміло, що зобов'язання (в переважній більшості кредитних договорів) має визначену дату погашення (оплати). Також може бути передбачено, що зобов'язання сплачується частинами - черговими платежами (як правило щомісяця не пізніше визначеної дати).
Таким чином, ми можемо говорити про 2 види права вимоги:
- строк сплати за якою настав - наявне (поточне) право вимоги
- строк сплати за якою ще не настав - право майбутньої вимоги
Отримуємо, з першого погляду, не зовсім зрозумілу конструкцію: відступлення права майбутньої вимоги, за якою зараз нічого вимагати неможна, оскільки термін сплати не настав.
Що ж... Це ще не найбільш складна ситуація в юридичній галузі.
По-третє, слово "відступлення" означає, що відбувається перехід такого права вимоги від однієї особи (як правило юридичної) до іншої. Це може бути продаж, дарування, взаємне зарахування в якості оплати або інша форма відчуження.
Якщо ми звернемось до Цивільного кодексу України, то побачимо, що факторинг визначається як "фінансування під відступлення права грошової вимоги". На думку автора цієї публікації, таке означення вносить певну плутанину в розуміння процесу.
Так, ця форма є специфічною і викликає чимало питань. Така ситуація склалась із тих причин, що самі законодавці слабо розібрались із процедурами факторингу. В результаті його економічний зміст та юридичні тлумачення деколи не співпадають. Ба більше, навіть в судовій практиці можна зустріти протилежні підходи до розуміння суті факторингу.
Зараз ми зупинимось на тому, що в чинному законодавстві України існують 2 форми відступлення права вимоги:
- Цесія - класичне відступлення або заміна кредитора у зобов'язанні
- Факторинг - більш складна сучасна форма відступлення права вимоги, пов'язана із фінансуванням та більш розширеними можливостями для нового кредитора (фактора)
Більш детально ми проаналізуємо ці форми у наступних публікаціях в нашому Центрі допомоги.
