Що повинен доказати кредитор у судовому розгляді?

Поговоримо про обставини та факти, які підлягають доведенню кредитором у суді. І не тільки про це.

Написано Сергій Андрущак

Оновлено 3 дні тому

Цією публікацією ми розпочинаємо нову секцію в нашому Центрі допомоги, присвячену стратегії захисту позичальника у суді.

Для чого?

🧙‍♀️ Скажемо без зайвого пафосу: це буде найцікавіша та найкорисніша частина нашого проєкту. Цьому не вчать на юридичних факультетах. Не знайти підручника, який містить такі знання. Такі навички, бачення та практику можна тільки здобути самому. І це займає роки.

Так, існує теорія доказів та доказування, є процесуальний Закон (ЦПК України). Можна збирати і групувати судову практику та позиції судів вищих інстанцій. А от робити висновки та надавати конкретні поради – зовсім інший рівень.

До створення цього розділу автор переглянув не десятки, а сотні подібних ресурсів. Виявилось, що кредитні спори зазвичай розглядаються доволі вузько в межах окремої справи та/або правової позиції Верховного Суду. Ми ж спробуємо виправити цей стан речей і надати вам бачення ситуації в усіх аспектах та можливостях щодо захисту у суді.

☝️ Ні, ми не ставимо своєю метою зробити із вас юриста. Але ми підкажемо, як обрати кваліфікованого спеціаліста, який мислить не вузько в межах "докази-доказування", а прораховує усі можливі варіанти.

💡 Ви знали, що наш Центр допомоги можна встановити як додаток на комп'ютер або телефон? Якщо ні, то перейдіть за цим посиланням.

Обставини та докази кредитора

Звертаючись до суду із позовом, кредитор повинен довести наявність кількох юридичних подій, а саме:

укладення кредитного договору;
передання коштів у кредит;
відступлення права вимоги (за наявністю).

Якщо будь-яка із цих подій (обставин) не доведена належними, допустимими, достовірними та достатніми доказами, позов є безпідставним та не підлягає задоволенню судом.

📢 Повторимо: усі ці події мають бути доведені кредитором у суді. Відсутність хоча б однієї із них – це самодостатня причина відмови у позові.

Належність, допустимість, достовірність та достатність доказів визначені статтями 77-80 ЦПК України. Кожен доказ має відповідати одразу усім 4-м цим вимогам.

Окрім цього, позивач має обґрунтувати правомірність:

нарахувань процентів, комісій, неустойки (штраф + пеня);
витрат на правничу допомогу, які просить стягнути з відповідача.

Ці величини впливають на загальний розмір стягнення за рішенням суду. Іншими словами, заперечення їх правильності може призвести до часткового задоволення позову.

🔍 Зрозуміло, що одночасно можуть існувати і недоведеність юридичних фактів, і неправомірність нарахувань.

Інші складові стратегії захисту

Позовна давність

Це дуже потужний інструмент, який застосовується судом тільки за заявою сторони відповідача. Аналіз процедури застосування позовної давності вимагає окремої публікації, яка з'явиться невдовзі.

Залишення позову без розгляду

Нерідко це найпростіший та найбільш очевидний вибір для відповідача. Існують обставини, за яких суд може залишити позов без розгляду. Це не позбавляє позивача права звернутись до суду повторно, але навіть технічна перемога – це перемога.

"Зустрінемось в апеляції"

Іноді краще, щоби все йшло "своїм ходом", а в разі негативного рішення суду для відповідача (що більш ймовірно) – звернутися до суду апеляційної інстанції.

Все?

Далеко ні. Ще існує самостійне збирання доказів, витребування оригіналів, експертиза, визнання позову, відстрочення і розстрочення виконання судових рішень тощо. Усі аспекти неможливо перерахувати. Але ми спробуємо у цьому розділі максимально охопити увесь спектр.

Стратегія захисту у суді – це поєднання та використання методів і прийомів, які з найбільшою ймовірністю призведуть до мінімізації стягнення з відповідача за рішенням суду.

Спробуємо? Далі буде цікаво 🤓

P.S. Наступна публікація секції тут.

Чи була наша стаття корисною?